Центральна люстра з коріння — ключовий об’єкт, який збирає простір навколо себе і працює як скульптура
Галерея вздовж другого рівня — поєднання відкритої цегли, дерева і локальних світлових плям
Інтер’єр ресторану кримськотатарської кухні у Львові розгортається як багатошаровий простір, де кожен рівень має власний характер, але залишається частиною єдиної візуальної історії. Архітектура тут працює не через демонстративні жести, а через послідовне нашарування фактур, світла і ритмів — від вузького входу з живою лозою під стелею до відкритіших залів із вертикальними зв’язками між рівнями.
Матеріальність є основою цього простору. Груба штукатурка, відкрита цегла, масив дерева, текстиль і метал формують середовище, яке сприймається не як декорація, а як простір із власною пам’яттю. Декоративні елементи — ніші, винні осередки, світильники, об’ємні інсталяції з гілок — не домінують, а працюють як акценти, що поступово розкриваються у русі.
баланс між відкритістю атріуму і приватністю посадки
Коридор із акцентом на текстуру стін і сухі рослини — рух у бік світла і відкритого простору
Світло відіграє роль основного інструменту зонування. Локальні джерела формують камерні зони з низькою стелею, тоді як відкриті прорізи і рівні дозволяють простору “дихати”, створюючи контраст між щільністю і відкритістю. Денне світло на верхніх рівнях вступає у діалог із теплими штучними сценаріями нижче, підкреслюючи зміну атмосфери в межах одного об’єкта.
Стіна з винними осередками як світловий акцент — теплий горизонтальний ритм у глибокому тоні залу
простір читається шарами — від переднього столу до далекого проходу
У цьому проєкті фотографія виступає не лише як фіксація інтер’єру, а як інструмент побудови наративу простору. Серія побудована як послідовний рух від стислого, майже тунельного входу до розкриття основних залів і далі — до вертикальних зв’язків та світла верхніх рівнів.
огородження з кольоровими вставками і м’яке світло створюють камерну паузу
Довгий стіл як центр композиції — вісь, яка тримає симетрію в просторі з низькою стелею
Такий підхід дозволяє глядачу не просто побачити інтер’єр, а пройти його візуально, відчути зміну масштабу, щільності та настрою. Деталі зняті не як ізольовані фрагменти, а як продовження загальної історії: вони з’являються у серії в потрібний момент, щоб уточнити характер простору і підсилити відчуття його автентичності.
Окрему увагу приділено світлу. Зйомка балансує природні і штучні джерела таким чином, щоб зберегти атмосферу простору, не втрачаючи читабельності матеріалів і фактур. Теплі світлові акценти не перегорають, а працюють як частина композиції, підкреслюючи глибину і пластичність поверхонь.
Декоративні ніші в дерев’яній стіні — мінімальні об’єкти, які тримають увагу за рахунок світла і масштабу
грубий камінь, латунь і щільне верхнє плетіння створюють замкнутий об’єм
У результаті формується не просто документація інтер’єру, а цілісний візуальний наратив, де архітектура і фотографія працюють разом. Простір розкривається поступово — через світло, матеріали і композицію — а серія кадрів формує у глядача відчуття присутності, ніби він сам проходить ці зали.
Ніші з пляшками, вбудовані в рельєфну стіну — м’яке підсвічування працює як окремий шар композиції
Ритм аркових ніш і повторюваних столів — симетрія, яка не виглядає формальною через живі деталі
contact: Lviv, Ukraine // +38 067 670 51 11 // korsun.photo@ukr.net
