Ракурс основного залу що демонструє рух пересувної платформи з барними стільцями
Ракурс основного залу що демонструє рух пересувної платформи з барними стільцями
Остання Барикада у Львові — гастрономічно-мистецький простір, створений студією Loft Buro в історичній частині міста. Для мене це один із тих інтер’єрів, де архітектура самого приміщення є не просто фоном для дизайну, а повноцінною частиною його композиції.
Ресторан розташований у старій кам’яниці, історія якої сягає XVI століття. Простір знаходиться достатньо глибоко під землею, тому природного освітлення тут практично немає. Усі візуальні сценарії інтер’єру формуються штучним світлом — від декоративних світильників до локального підсвічування окремих елементів.
Для архітектурного фотографа така ситуація має свою специфіку. Тут неможливо використати звичний підхід роботи з денним світлом як основою кадру, тому особливо важливо було передати саме ту світлову атмосферу, яку заклали автори проєкту
Фактурна цегляна стіна з великою композицією українського текстилю та авторською дерев’яною стійкою бару
зйомка декорування в інтер'єрі ресторану - фотограф архітектури та інтер'єрів у Львові
При цьому інтер’єр дуже насичений фактурами. Стара кам’яна та цегляна кладка, аркові склепіння, метал, дерево, текстиль і декоративні елементи постійно взаємодіють між собою. Завдання фотографії полягало не лише в тому, щоб показати всі ці матеріали, а й зберегти між ними правильну ієрархію.
Одним із найцікавіших аспектів проєкту стало делікатне співіснування нового дизайну з історичною архітектурою. Loft Buro не намагалися приховати характер старої кам’яниці — навпаки, існуючі стіни та склепіння стали основою для нового інтер’єру.
Вертикальний ракурс залу під цегляним склепінням, у якому добре читається характер історичного простору
Зона посадки з круглими столами та підвісними світильниками, розташована вздовж фактурної історичної стіни
На цьому тлі сучасні меблі, металеві конструкції та освітлення виглядають не чужорідними елементами, а частиною нового шару історії приміщення. Саме контраст між грубою архітектурною оболонкою та досить точно опрацьованими деталями робить простір таким виразним.
Інтер’єр побудований на послідовності різних за характером просторів. Від основних залів із великими композиціями та відкритими перспективами до невеликих камерних зон — кожна частина ресторану має власну атмосферу, але при цьому залишається частиною єдиної концепції.
Перспектива коридору з навігаційною графікою «ОБ» та декоративними світловими конструкціями
Декоративна конструкція з підсвіченим знаком «ОБ» формує виразний графічний акцент у коридорі
Окрему роль відіграє український текстиль. Килими та ткані панно з національними мотивами тут не просто декорують стіни, а фактично працюють як великі кольорові площини. Їхня присутність додає інтер’єру тепла та водночас створює сильні композиційні акценти.
Подібним акцентом стали й декоративні маки, виконані по металу. Їхня яскрава червона палітра особливо виразно читається на тлі темного каменю та цегли, тому ці композиції природно привертають увагу в загальних планах.
Фрагмент українського килима поруч із відкритою цегляною кладкою підкреслює поєднання традиційних матеріалів із історичною архітектурою
еталь тканого панно з рослинним орнаментом на тлі старовинної цегли
Важливою складовою цієї концепції є й численні предмети, пов’язані з українською музичною культурою. Артефакти та особисті речі українських музикантів перетворюють ресторан на своєрідний простір пам’яті, де дизайн безпосередньо перетинається з культурним контекстом.
Фрагмент червоних дерев’яних панелей і фактурної кам’яної поверхні камерної зали
Невелика камерна зала з червоними панелями, зеленими кріслами та колекцією традиційних українських килимів
У фотографії це створює додатковий рівень роботи: поряд із загальними видами необхідно було знаходити окремі деталі, які допомагають розповісти історію закладу. Саме тому серія містить як масштабні композиції залів, так і крупні плани текстилю, металу, декоративних елементів та освітлення.
Ще одна характерна риса ресторану — велика кількість аркових форм. Вони повторюються у проходах, склепіннях і конструктивних елементах, створюючи природний ритм, який добре працює і в просторі, і в фотографії.
Під час зйомки було важливо не втратити цей ритм через надмірно широкі ракурси. Тому поряд із загальними видами я використовував більш камерні перспективи, які дозволяють показати взаємозв’язок окремих зон та водночас краще передати масштаб старовинних приміщень.
Зйомка тривала два дні. За цей час потрібно було послідовно опрацювати різні частини ресторану, знайти оптимальні точки для загальних планів і окремих деталей та максимально точно передати складне штучне освітлення.
Скульптурний елемент на темній поверхні створює локальний акцент та плановість у композиції інтер’єру
Крупний план металевого орнаменту з характерною геометричною композицією на фоні старовинної кладки
У результаті серія фотографій побудована не навколо одного ефектного залу, а як послідовна розповідь про весь простір — його архітектуру, матеріали, світло, меблі, символи та деталі. Для мене Остання Барикада у Львові стала цікавим прикладом того, як архітектурна фотографія може одночасно документувати реалізований проєкт і передавати його атмосферу, не відокремлюючи новий дизайн від історичного середовища.
І, мабуть, саме відсутність природного світла тут виявилася не обмеженням, а однією з головних особливостей проєкту для фотографа. У цьому інтер’єрі світло не просто освітлює архітектуру — воно є одним із головних інструментів, за допомогою яких ця архітектура розповідає свою історію.
Фрагмент сходів вхідної зони, де історичне вікно, декоративна ліпнина та сучасні деталі утворюють виразний контраст
Крупний план кованої металевої поверхні з геометричним українським орнаментом
Фрагмент сходів вхідної зони
Фрагмент стелі з горгуліями та сучасним трековим світильником, що показує делікатне поєднання старого й нового
contact: Lviv, Ukraine // +38 067 670 51 11 // korsun.photo@ukr.net
